Спроба пенсійної реформи: чи можливо запустити нову систему

Оксана Дурова, адвокатка АО «Legal Strategy»

У Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт № 9212 «Про накопичувальне пенсійне забезпечення» з метою створення Україні обов’язкової накопичувальної системи пенсійного забезпечення.

Перш за все, потрібно відзначити, що ідея законопроекту щодо створення накопичувальної системи державного страхування не є чимось новим. ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був прийнятий близько 20 років тому і ним була передбачена трирівнева система пенсійного забезпечення.

Перший рівень – солідарний (це система, яка діє наразі в Україні), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду.

Другий рівень – це загальнообов’язкова накопичувальна система, за якої відрахування, які здійснюються з доходів громадян, зберігаються та примножуються за рахунок інвестицій у певному Накопичувальному фонді або у відповідних недержавних пенсійних фондах.

Третій рівень – добровільний, за яким кожен громадянин може самостійно накопичувати кошти в недержавних пенсійних фондах.

Весь цей час в Україні працює лише перший та третій рівень пенсійного забезпечення, а запровадження другого рівня відкладалося та відкладалося до «кращих часів».

Даний проект пропонує встановити обов’язкову участь у системі накопичувального пенсійного забезпечення всіх категорій працюючих осіб до досягнення ними 55 років та обов’язкову сплату роботодавцями пенсійних внесків на користь таких найманих працівників.

Якщо говорити про його переваги, то неможливо не згадати, що діюча пенсійна система просто не відповідає реальній демографічній ситуації, пенсії виплачуються лише за рахунок державної підтримки, а розміри пенсійного забезпечення в багатьох випадках не здатні забезпечити нормального життя для пенсіонера.

Станом на 2021 рік кількість працюючих людей в Україні (і відповідно тих, хто сплачує пенсійні внески) майже дорівнювала кількості пенсіонерів. Повномасштабна війна спричинила величезний відтік працюючого та молодого населення, а за прогнозами до 2050 року співвідношення між чисельністю населення пенсійного і працездатного віку зросте майже вдвічі.

А тому впровадження обов’язкового накопичувального пенсійного забезпечення як додаткового елемента пенсійної системи (другого рівня) є обґрунтованим та необхідним, оскільки кількість пенсіонерів зростатиме, кількість працюючого населення зменшуватиметься, і неможливо спрогнозувати кращий час для цих змін

Постає питання, чи можливо в сучасних економічних умовах ефективно запустити цю систему. Ну для початку все ж таки треба розпочати. Заявлені в законопроекті відсотки є початковими, з часом після того як суспільство звикне та навчиться керувати даною накопичувальною системою, відсоток буде збільшуватися. Передбачається, що роботодавці сплачуватимуть 1% у 2023, 1,5 %; у 2024, 2 % у 2025 роках від розміру заробітної плати працівників, а Держава буде співфінансувати такі внески на паритетних засадах за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому, розмір єдиного соціального внеску, який сплачується роботодавцем, залишається незмінним, накопичувальний внесок включається до складу єдиного соціального внеску.

Звертаю увагу, що законопроектом запропонована комбінована модель функціонування системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка передбачає акумулювання внесків в уповноваженому пенсійному фонді, створеному державою, на період до 31.12.2025 року, після чого учасник системи може обрати для себе будь-який авторизований недержавний пенсійний фонд, куди будуть сплачуватись внески на його користь та формуватись пенсійні накопичення. Потрібно усвідомлювати ризики, які можуть виникнути при зосередженні в руках недержавних пенсійних фондів значних сум пенсійних накопичень українців. Саме держава повинна передбачити дієві методи гарантування збереження цих накопичень. Законопроект пропонує низку механізмів захисту: передбачено систему вимог до авторизованої компанії з управління активами; запроваджується широка систему контролю; наявні суттєві розміри штрафних санкцій, існують обмеження ризикової інвестиційної діяльності з пенсійними активами та інше.

На останньому варто більше зупинитися. Найважливішим завданням накопичувальної системи пенсійного страхування є як порятунок накопичень від інфляції, так і отримання прибутку, інакше такі накопичення та зберігання їх на рахунках НПФ втрачають сенс. Пенсійні накопичення учасників пенсійних фондів зберігатимуться від знецінення та інфляційного впливу за рахунок їх інвестування в переважно консервативні фінансові інструменти. Інвестиційні обмеження щодо інвестування пенсійних накопичень визначені законопроєктом виходячи з консервативної інвестиційної стратегії.

В перспективі запровадження та ефективне функціонування системи загальнообов’язкового накопичувального забезпечення дозволить не лише забезпечити українцям додаткові пенсійні виплати та отримувати з них прибуток під час їхнього накопичення, а й дозволить зберегти значні грошові активи в межах держави, стимулюватиме розвиток фондового ринку, загалом підвищить фінансову грамотність суспільства.