Як вийти з глухого кута після рішення КСУ

03
11.2020
Василь Федитник
адвокат, партнер Адвокатського об'єднання Legal Strategy для УП

На розгляд Верховної Ради подано законопроєкт "Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства", яким пропонується:

  • вважати рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року нікчемним (таким, що не створює правових наслідків) і таким, що прийняте суддями КСУ в умовах реального конфлікту інтересів;
  • припинити повноваження складу Конституційного Суду України, що діяв на момент прийняття зазначеного рішення. Повноваження припиняються з дня набрання чинності цим Законом.

Обурення керівництва держави можна зрозуміти, оскільки прийняте рішення Конституційного суду фактично уможливило скасування безвізу для громадян України. Окрім того, може призупинитися співпраця з МВФ, що, своєю чергою, негативно позначиться на економічній ситуації та міжнародних відносинах.

У ситуації, що склалася, безумовно, реакція має бути жорсткою та адекватною, однак такою, яка відповідає Конституції України та чинному законодавству. Внесення на розгляд Верховної Ради пропозиції вважати це рішення КС нікчемним — не вихід із ситуації, а, радше, намагання продемонструвати бажання вирішити це питання швидко.

Однак, на мій погляд, вирішення наведеної проблематики потребує більш виваженого підходу, оскільки прийняття закону в такій редакції створює прецеденти та підвалини для скасування рішень Конституційного суду, які, відповідно до ст. 151-2 Конституції України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Саме передбачення можливості визнати рішення КС нікчемним простою більшістю голосів суперечить положенням Конституції України та закону України "Про Конституційний суд".

Водночас, зміни до Конституції України можуть бути внесені виключно за спеціальною процедурою, передбаченою ст. 155, у випадку, якщо поданий законопроєкт попередньо схвалений більшістю від конституційного складу ВР, а на наступній черговій сесії за нього проголосували не менш як дві третини від конституційного складу.

При цьому обов'язковим є отримання висновку КСУ щодо відповідності законопроєкту вимогам статей 157 і 158 Конституції, чого звичайно, в цьому випадку досягнути не вдасться. Зазначені обставини свідчать про те, що прийняття закону простою більшістю голосів, яке суперечитиме положенням Конституції, є неконституційним.

З огляду на це, виходом із ситуації має бути дотримання базових правових принципів. У першу чергу, ставити під сумнів рішення Конституційного суду недопустимо з підстав, викладених вище (остаточне, обов'язкове та не підлягає оскарженню). Жодний орган в державі не вправі здійснювати його оцінку, а зобов'язаний лише виконувати.

Тому єдиним можливим варіантом є розробка та подання до парламенту законопроєкту з урахуванням зауважень, висловлених в рішенні КС у частині, де передбачається спеціальний порядок здійснення повноважень НАЗК щодо суддів, його подання до парламенту та кримінальна відповідальність за недостовірне декларування в новій редакції.

Якщо зазначену позицію не буде враховано, а Верховна Рада визнає рішення Конституційного суду нікчемним, це закладе підвалини для дискредитації й невиконання в майбутньому обов'язкових та остаточних рішень єдиного в державі органу конституційної юрисдикції.

Це стане підривом національної безпеки, конституційного ладу та кричущим порушенням принципу верховенства права, закріпленого в Конституції України.

https://www.pravda.com.ua/columns/2020/11/3/7272148/